Всеволод Поліщук «Фантастична історія української кухні»

У цієї книги є тільки один невеличкий мінус - вона коротенька, всього 250 сторінок. Читається швидко завдяки легкому й зовсім не нудному стилю автора, який із добрячою порцією гумору та іронії розповідає всілякі байки, перемішуючи їх із фактами, - так, ніби ви сидите разом за столом на якійсь сімейній гостині. Файно

Сам я люблю готувати, тож усе, що крутиться навколо їжі, мені завжди цікаво. Як, наприклад, майже містично-фантастичне детективне розслідування походження вареників в Україні. З усіма версіями, легендами, відгалуженнями й начинками. Хоча, зізнаюся, я так і не дізнався, звідки ж узялися вареники з сиром (солодким!), які готує моя мама. Але, можливо, це вже сакральне знання, яке не для книжок.

Цікаво було почитати про санаторій Тарнавського та вегетаріанські страви тих часів. Пізнавально - і про ковбаси, пшоняні каші, «істинно галицькі» страви й такі екзотичні для сучасного вуха речі, як солона манка зі шкварками.

Автор постійно розвінчує кулінарні міфи та легенди, хоч подекуди й підкидає свої - гумористичні. Але більше, звісно, тут історичних фактів. Наприклад, про те, що гарбузи з’явилися в Україні лише у XVIII столітті - для мене це було несподівано. Або що багато овочів і продуктів прийшли до нас значно пізніше, ніж ми звикли думати. Про «парадички» і «синенькі» я теж чув, але тут це гарно лягає в загальну картину мандрів їжі в часі й просторі.

У книжці є багато рецептів, більшість із них доволі екстравагантні та екзотичні. Але один салат із капусти мене реально зацікавив - я капусту люблю, а спосіб приготування там такий, що хочеться неодмінно спробувати. А ще було приємно почитати про історію алкоголю, зокрема пива, і окремо згадку про калуську броварню - дрібниця, а тішить.

Загалом це дуже жива, дотепна й інформативна книжка. Важливо й те, що тут багато про спростування російських наративів стосовно нашої кухні. Ну і попереджаю: під час читання постійно хочеться їсти, тож будьте уважні.