Віолетта Павлій «Сім днів до кінця світу»

Назва говорить сама за себе - наближається кінець світу і вчені не придумали як його зупинити, тому закільцювали світ у 7 днях, які людство проживає знову і знову. На фоні цього розвивається кілька ліній героїв, які певним чином із кінцем світу повʼязані.
Як на мене цікава ідея і як для дебюту вона непогано реалізована. Були певні провисання і не все в сюжеті логічно, але я отримала задоволення.
Тож якщо ви любите антиутопії - це непоганий варіант)

Уявіть собі, що в результаті наукових досліджень випадково вдалося передбачити настання кінця світу. А щоб його уникнути, винайшли й запустили так звану Машину часу, котра, по факту, створила часову петлю тривалістю в тиждень, наприкінці якого усе відкатувалося до стану минулого понеділка. Все, крім спогадів, що накопичувалися цикл за циклом: "Пам'ять — єдине, що завжди залишається".

З одного боку, так вдалося отримати скільки завгодно часу для подальших дослідів і потенційного уникнення кінця світу. З іншого ж… Що ж, тут варіантів багато. Як то кажуть, «добрими намірами вимощена дорога до пекла».

Для когось циклічність стала можливістю зробити те, на що завжди не вистачало часу. Хтось отримав рутинність, безпечність і стабільність. Хтось — можливість зробити щось екстремальне чи екстраординарне, не турбуючись про наслідки. Відпала також потреба працювати та планувати майбутнє. Але зворотна сторона медалі виявилася не такою привабливою.

"Новий світ давав можливість робити все, що заманеться, без жодних наслідків. Авжеж, якщо тобі пощастило зустріти циклічність здоровим і в нормальних умовах". Кожен, хто увійшов у циклічність в поганому фізичному чи фінансовому стані або з іншими проблемами, назавжди втратили шанс покращити своє становище. Ніхто не старів, смерть відступала кожного понеділка, але й діти не мали шансу подорослішати…

"Майже всі закони та правила перейшли в категорію моралі, бо механізми впливу зникли разом із минулим світоустроєм". В початкових циклах на вулицях запанували свавілля та хаос. Вседозволеність, безкарність й впевненість, що на початку нового циклу запуститься рестарт, витягла усе найгірше з людей назовні. "Люди не змінюються. Петля просто підсвітила те, що й так було". Пізніше все більш-менш вдалося привести до подоби цивілізованого взаємоіснування, але речі, від яких волосся стає дибки, і далі продовжували траплятися.

Наука тим часом суттєво просунулася вперед. Досліди над людьми без обмеження ресурсів і з правом на помилку дали рясні плоди. А як же боротьба з першопричиною всього? Це, здавалося б, повинно було мати найвищий пріоритет. Але як гадаєте, багатенькі дядечки і тітоньки (здебільшого в літах) сильно перейматимуться відновленням нормального плину часу? 😒

Оскільки з початком циклічності поняття життя і смерті зазнали кардинальних змін, світові релігії значно втратили свої позиції. Натомість виникла Церква повернення майбутнього, адже чимала частина людства вважала себе обманутою, обділеною, позбавленою вибору, сенсу, свободи.

Різні вихідні умови, різні мотиви і мета гарно розкриваються через оповідь від імені представників різних груп: тієї, що працює задля нормального, наскільки можливо, функціонування нового світоустрою; тієї, що прагне його повалити будь-якою ціною; і тієї, що, власне, стояла біля витоків його формування. 
 
Я приємно вражена цією книгою:
🔹 це захоплива наукова фантастика з напруженим нелінійним сюжетом (фінальне одкровення взагалі 🤯);
🔹 є декілька POV-персонажів з гарно розкритими історіями, характерами та аргументованою мотивацією;
🔹 низка суспільних, психологічних і філософських питань, зокрема моралі, людяності,  вибору, відповідальності та загалом сенсу життя, стоять ледь не на чільному місці в романі;
🔹 кінематографічний стиль оповіді намагається показати історію з різних ракурсів та з усіма її аспектами.

Тепер стосовно зауважень коментарів після переосмислення прочитаного. По-перше, є певні сумніви щодо правдоподібності деяких наукових елементів сюжету. Але це фантастика, тому претензії тут насправді недоречні.

По-друге, раджу зважати на позначку 🔞. Вона стосується наявності надміру жорстокого, цілковито аморального, абсолютно неприйнятного з будь-якої точки зору контенту. Його наявність сюжетно обгрунтована, але приємнішим він від того не стає.

Врешті, фінал, здавалося, довів історію до логічного завершення, з усіма його позитивними і негативними наслідками. Читаєш далі подяки авторки, а тоді виявляється, що то був ще не зовсім фінал. Справжній фінал просто добиває 🤯😱😵...

Це сучасна українська наукова фантастика. Можна відмітити елементи постапокаліптики, психологічної драми та трилера. 
У центрі сюжету - часова петля, створена за допомогою експериментальної машини, а також припущення про природу часу й простору. Людство застрягає в часовій петлі, знову і знову проживаючи один і той самий тиждень червня, пам'ятаючи всі попередні цикли. Поки одні намагаються знайти причину аномалії та врятувати світ, інші використовують нову реальність у власних цілях - суспільство змінюється під тиском цієї реальності.

Я давно не читала фантастики, яка настільки захоплює саме ідеєю. Здавалося б, кінець світу - тема знайома, але тут усе подано зовсім інакше. Я обожнюю концепцію переміщень в часі, "перепроживання" вже відомих подій та "ефект метелика".
Найбільше мені сподобалося, що книга не перетворюється на безперервний екшен. Вона більше про людей, про моральний вибір, про те, як швидко руйнуються звичні правила і як повільно народжуються нові. Наукові пояснення додають історії переконливості, але не перевантажують.

Імпонувало, що сюжет постійно рухався вперед. Кожен новий цикл відкривав щось несподіване, додавав нові запитання. При цьому було показано, як одна й та сама ситуація може по-різному впливати на людей. Одні знаходили в ній надію, інші остаточно втрачали себе.

Герої мали чітку мотивацію, розкривалися через моральні дилеми та поступовий розвиток.

Окремо хочу відзначити літню атмосферу книги. Події відбувалися в червні, і це відчувалося майже на кожній сторінці: довгі світлі дні, спека та інші атрибути теплого сезону. Дуже вдало співпало, що обрала історію саме для читання в червні.
Протягом всього роману відчувалася приємна напруга. Вона поєднувала динаміку, сильну ідею, психологію персонажів і багато тем для роздумів. Останні розділи спонукали переосмислити події, які раніше здавалися незначними.

Це історія, яка змушує думати про людей, їхні рішення, страхи й те, як швидко можуть змінитися моральні орієнтири, коли світ навколо перестає жити за звичними правилами.
Книга сподобалася.

Ніколи не уявляли далеке майбутнє? Коли настане той день, той останній день?
Науковці вирахували точну дату кінця світу. Щоб продовжити собі хоч якось життя, побудували машину, яка створює петлю часу, завдяки якій через сім днів все повертається до 1 липня, і так тиждень за тижнем.
Здається, ось тобі вічне життя, безліч шансів усе змінити й прожити, як завжди мріяв. Проте на практиці все виявилось набагато страшніше, люди робили найганебніші речі, повністю морально деградуючи.
Серед цього всього хаосу та вседозволеності були ті, хто прагнув щось змінити, хто вірив, що майбутнє не втрачене в є можливість повернути реальне життя. Ось група однодумців з різних областей готує план по вимкненню машини. До чого це призведе? Навіть я не була до такого готова.
Дебютна книга і вона чудова. Сподобався жанр, ідея, а кінцівка - це взагалі вибух мозку. Дуже гарно підібрані і прописані герої, вчинки за умов вседозволеності та безкарності, моральне падіння, придумана процедура, після якої вже не повернешся. Особисто для мене ці сім днів, які завжди починались з початку і були своєрідним кінцем світу, де одні потрапили в рай, а інші - в пекло. Адже для когось повторювалось звичне життя, щасливі моменти, а хтось повертався в біль, страждання, і нічого не міг змінити.
Якщо вже прям дуже і дуже бути прискіпливим, то мені не вистачило масштабу. Така глобальна тема, а я проковтнула її за два вечори. Якби книга була в два чи три рази більшою, я раділа б сильніше. Мені хотілось довше побути на початку в цій атмосфері незрозумілих слів, вдумливо і повільно читати, щоб під кінець вже спокійно оперувати науковою термінологією.