Марія Олекса «Перші»

Те, що ми любимо вперше, навряд чи зникне з нашого серця.

Події починаються влітку, на початку 2000-х, в Києві - місті каштанів, легенд і свободи. Місті, де літні ранки пахнуть липами, а вечори стихають у гомоні серпокрильців та дзвонах Лаври. Старі вулички тримають спогади в бруківці, метро мчить крізь час, поєднуючи минуле з теперішнім, а величний Дніпро, стає дзеркалом неба.
Разом з головною героїнею, що розповідає про свій шлях, ми поринаємо у її спогади та переживаємо юність Вла та Равлика (Влади і Павла).
Двоє підлітків знайомляться у літньому таборі, де між ними виникає симпатія, що пізніше переростає в кохання. Але ця зустріч відбулася занадто рано для них, і через свій юний вік, вони були незграбні у своїх почуттях, не розуміють їх в повній мірі.
"68 червня, їхнє літо не мало закінчитись ніколи. Але, звісно ж, так не буває." На сторінках герої проживають своє становлення, дорослішають, змінюються. Вони приймають важливі рішення, помиляються, шукають нові сенси. Влада і Павло разом долають внутрішні й зовнішні бар’єри, намагаючись не втратити себе у складних обставинах. Через їхні історії читач відчуває важливість початків і ціну, яку іноді доводиться платити за мрії.

Це дебютний роман, назва якого вказує на перші досвіди та емоції, які ніколи не повторяться - перші поцілунки та перше кохання, перші плани на майбутнє та перші вагомі мрії.

Книга наповнена теплом та людськими почуттями, мова її - живописна і щира.
Історія дуже затишна, емоційна та багатьма читачами, неодмінно, сприйметься ностальгічно.

Це історія про двох людей, Равлика і Владу, які познайомилися у літньому таборі й стали одне для одного першим коханням. Однак герої дорослішають, отримують різний досвід й приймають рішення, які по-різному визначають їхню долю. Як склалося їхнє майбутнє, хто на нього впливав і чи не був помилкою їхній вибір покаже час.

Ця історія написана красивою українською мовою. Це її величезний плюс. Я продовжую спотикатися через погані переклади й дуже від того страждаю.
Тож читати українських авторів раджу вже через класну мову, щоб насолоджуватися нею.

Історія трохи занурила мене в ностальгію. Якісь з моментів, ситуацій чи думок героїні траплялися і зі мною в шкільні роки і дуже не хочеться думати як смішно це виглядало зі сторони.

Мене трохи збентежила частина про Індію – ніби її включили тільки щоб дати можливість героїні згадати минуле.

А от про підліткове кохання, їхні стосунки та почуття одне до одного написано прямо дуже щемливо і ніжно💕 Читаєш і тихенько млієш, що хтось пережив щось таке платонічне, гарне і справжнє у такому віці.

💛
Коли тобі тринадцять, знайти свою «фішку» – ледь не найважливіше завдання у світі.
💛
А один дощ може зв’язати людей міцніше, ніж потенційна спільна нерухомість, діти і собака.
💛
Я вірю, що людина, якій ми даруємо тепло свого тіла, отримує бонусом шматочок нашої душі.