Марія Косян «Герой замість мене»

Спочатку я сприймала цю книгу як незвичайну фантастичну історію з паралельними світами, загадками та неординарними героями - тут є елементи містики та магії, пригод й елементи психологічної драми. Але в процесі читання стало зрозуміло, що наукова фантастика тут радше спосіб поговорити про цілком життєві речі.

Концепція є досить цікавою. Події розгортаються у двох просторах-реальностях, які поступово переплітаються. Одна з них пов’язана з Україною майбутнього, а інша має фантастичний, альтернативний вимір.

В одній сюжетній лінії - Герой, учитель історії, який може переміщуватися між сімома прошарками світу та опиняється перед небезпечною місією й складним вибором.

Паралельно ми переносимося в Україну 2041 року. Письменник Ігор разом із своєю дівчиною Дашею приїздить на віддалений острів, щоб взяти участь у тестуванні нового ШІ. Учасникам експерименту заборонено говорити про своє минуле, але поступово спогади, дивні події та історія, яку пише Ігор про Героя, починають небезпечно переплітатися.

Мені сподобалося, що роман не йде "простим шляхом". Тут немає відчуття, що авторка заздалегідь розклала все по поличках і просто веде читача від початку до кінця. Навпаки - доводиться уважно стежити за подіями, героями та їхніми рішеннями.

Ще один плюс - атмосфера. У романі є тривога, напруження й відчуття нестабільності, але разом із цим залишається місце для людяності. Через це персонажі не здаються просто фігурами в сюжеті - у них є страхи, сумніви та слабкості.
Також хочеться відмітити надзвичайно детальні описи локацій та подій - Піднебесних Садів, архітектури міста, природи, острова й моря, старого маяка, Карнавала, Старого Базара та Нетрів. Завдяки ним, уява буквально переносила в книгу, малюючи надихаючі сцени.
Літо, зелень, острівний вайб подорожі, морське узбережжя, шум хвиль, дельфіни - це ідеальний вибір для читання в літню пору.

Книга є вельми об'ємною, але читалася легко. Ближче до фіналу стався дещо тригерний для мене поворот сюжету, але без спойлерів про це розповісти неможливо. Хоча він був і чутливим, я залишилася задоволеною таким розвитком історії в плані емоційної складової.

Книга порушує тему пам’яті, травми та пошуку себе, а головна думка - навіть після найболючішого досвіду людина має знайти в собі сили відстояти своє право на майбутнє.

Болюча та зцілююча історія, яка дарує надію🥹
Не знаю з чого почати… я так і не наважилась на відео відгук після прочитання…🥲


Спершу це було дуже інтригуюче: два світи:
1. Україна майбутнього, цікаві наукові дослідження, що мають на меті зцілювати ментальне здоровʼя 🫶
2. Фентезійний світ з тінями та тими хто може потрапляти у інші світи просто перекотившись через голову🙀

А от наприкінці було таааак боляче і старшно😭

Але дуже дякую пані Марії за зцілюючий фінал🫶

Книга про ретравматизацію та зцілення, про страх за рідних та кохання попри все.


Дуже рекомендую до прочитання. Але майте на увазі, що тут присутні дуже сильні тригери, що стосуються нашого сьогодення, а особливо початку повномасштабного вторгнення.

У романі дві сюжетні лінії про Ігоря письменника та Героя учителя історії вони з різних світів.
Світ Героя складається з семи Прошарків - це ніби паралельні реальності. Там мешкають звичайні люди та Літуни, котрі здатні переміщатися між Прошарками. А ще тут існують Тіні, вони живляться людською силою і емоціями.
Світ Ігоря - це майбутнє, Україна 2041-го року. Він з дівчиною Дашею погоджуються тестувати нову програму на основі штучного інтелекту. Dreamer допомагає стабілізувати психологічний стан і пробуджує творчі здібності. Та при цьому нікому не можна розповідати про своє минуле.
Книга мене захопила від самого початку, вона легко читається. Спочатку авторка знайомить з Героєм, далі з Ігорем. Розділи про героїв чергуються, тому напочатку виникало враження ніби читаєш дві книги в одній, вони обидві цікаві. Та поступово відкриваються нові деталі, і стає зрозуміло, що ця історія щось більше, розповіді якимсь чином пов'язані , і хочеться читати далі щоб дізнатися всю суть.
Я співпереживала героям , їхні історії торкаються душі. Книга доволі щемка, особливо останні розділи. Та кінцівка мене здивувала, це було неочікувано.

Шикарна книга✨📚❤️‍🔥
Це книга, яку я не просто прочитала - прожила. Я не знаю як, але Марія Косян змогла зачепити такі ниточки моєї душі, що говорячи про цю книгу я не можу стримати сліз. При цьому кінець тут дуже життєствердний і за це я шалено вдячна.
.
Книга поділена на дві сюжетні лінії, які йдуть поряд і переплітаються у кінці. Є абсолютно фантастичний світ в якому живе Герой. Там є прошарки, в котрих живуть двійники. Але якщо ти літун (маєш здібність переміщатися), то твого двійника немає. А ще ти маєш завдання знайти таємничий щоденник і цей сміливець має імʼя Герой. Він ходить на роботу і живе звичайне життя аж поки його здібність бачити тіней стає перевагою, а не проблемою.
.
В іншій реальності на райському острові збирається компанія молоді, щоб тестувати додаток, який має допомогти людям з ПТСР. Це Україна в майбутньому, війна закінчилася і треба розгрібати її наслідки. Ігор і Даша дуже тішаться можливості відпочити, зайнятися творчістю і зцілитися від нічних кошмарів.
.
Та щось тут не так. Даша і Ігор бачать однакові сни. Про Героя, який живе у вигаданому світі. То виходить це штучний інтелект дає Ігорю ідею книги? Щось відбувається дуже загадкове і не зрозуміле. А ще, всі учасники мають умову - не розмовляти про своє минуле. Аж поки минуле не входить з ноги у ці веселощі і не показує страшні картини…
.
Це неймовірна сучасна українська література, яку я вам дуже раджу❤️

Усе починається як витончена гра з реальністю.

Герой не просто ім’я, а символ. Історик, який бачить Тіней, навчає про минуле, але живе поміж розломів реальностей, де кожен крок — між просторами, де війна й мир межують у крихкому балансі. Паралельно зовсім інша оповідь. Ігор і Даша в майбутньому 2041 року є учасниками експерименту, опиняються на острові, де мають пройти тестування загадкового додатку. Вони не пам’ятають минулого, не розуміють, що тут роблять, і тільки в процесі починають збирати себе заново.

У якийсь момент ці дві історії починають переплітатися, й ти вже не розумієш, де «реальність», а де гра уяви. Але в цьому найбільша цінність роману. Бо, як виявляється, все це не про фантастику, а про відповідальність. Про вибір. Про те, що часто ми шукаємо когось, хто прийде і врятує нас. Хто візьме на себе наш біль, наші рішення, наші помилки. Хто буде героєм замість нас. Але що, якщо саме ми єдині, хто має це зробити?

Коли я почала читати «Герой замість мене», то готувалась до чогось більш типового та класичного. Але я зовсім не очікувала, що ця історія зачепить мене так сильно. Бо тут не просто кілька сюжетних ліній. Тут кілька рівнів реальності, які змінюють одна одну, а разом із ними змінюєшся й ти, як читач.

Авторка дуже майстерно працює з атмосферою. Мені сподобалось, що навіть у найзагадковіших та найсумніших моментах залишалося відчуття тепла і людяності. Усі персонажі живі, складні, неоднозначні.
Герой — не завжди герой.
Даша — не просто "дівчина з майбутнього".
У кожного — своя глибина та свої тіні.

Мова книжки водночас проста й поетична. Є місця, які читаєш на одному диханні, а є ті, що змушують зупинитися і перечитати, подумати. Особливо вразили роздуми про пам’ять, про втечу від себе, про те, як часто ми дозволяємо іншим людям чи навіть технологіям керувати нами, бо самі боїмося зробити перший крок.

Особисто для мене ця книга про те, як важко бути собою, коли світ тисне.Про те, як важливо не шукати героя зовні, бо, можливо, він у тобі. І про те, що навіть у майбутньому з усіма технологіями люди залишаються людьми вразливими, сильними, сумнівними, здатними любити й змінювати світ.