Макс Кідрук «Нові Темні Віки. Колонія. Книга 1»

Я читала «Колонію» 2 роки назад, коли вона тільки вийшла. Мені надзвичайно сподобалося!) я ковтнула книжку на 900 сторінок за 2 тижні, здається.

Але Макс Кідрук вже відкрив передзамовлення на другу частину «Колапс», тож відтягувати більше нема куди🙈

2141 рік. Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети. Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.

Це дуже насичено, правдоподібно й емоційно. Тут неймовірно показані українці – не в плані, що вони максимально героїчні персонажі, там є різні. А через різні ситуативи, важливість традицій та деяких атрибутів і наше ставлення до них. Наприклад, хто б ще додумався привезти на Марс трембіту, зважаючи, що кожен грам вантажу вартує величезних грошей і зусиль💪

Кілька різних гілок історії, які доволі складно скласти разом, але які сильно впливають одна на одну і ще більше розкриються в другій частині (я так думаю🤔). Я залишилася із зачинами і запитаннями, із загадками, які дуже муляють, і персонажами, яких полюбила (хоч вже й трохи забула).

🪐
Доглянута борода була виявом колосальної заможності.
🪐
Замість робити життя легшим ми маємо сильнішати.
🪐
спершу треба полагодити цей світ – і лише потім вирішувати, чи заслуговує хтось жити в ньому двісті чи триста років.
🪐
Людські тіла, людські мізки не створені для такого [безсмертя].