Наталія Заруднюк
письменниця, здобуває філологічну освіту в Житомирському державному університеті імені Івана Франка.
Зацікавленість у письменництві у Наталії з’явилася задовго до вступу в університет. Уперше авторка написала свідомо оригінальний твір, хоч маленький, і більше схожий на шкільний, в одинадцять років. А вже з дванадцяти починала і кидала великі роботи, намагалася продумувати сюжет і персонажів.
Дитинство пройшло з казками, переказами і нескінченною кількістю книжок. До закінчення школи Наталія вже чітко усвідомлювала в якій культурі виросла, про що хоче сказати і як хоче це зробити.
Авторка ніколи не припиняла цікавитися міфологією, давніми працями, фольклором.
Так у 2020 році з’явилася новела «Абсолютне зло», невелика казочка про лісовика. А потім з’явилися нариси про відьму та хлопця, що втратить пам’ять. З 2020 до 2023 новела на 2-3 тисячі слів перетворилася на рукопис на більш як 500 сторінок, з власною світобудовою, великою кількістю персонажів і повноцінним сюжетом.
Наталія писала цю історію всюди — в кав’ярнях, на вокзалах, в машинах і автобусах. В місті і в селі. А закінчувала рукопис у високогірному селі біля Верховини. Там наче безперестанно була у світі, який вигадала, бо «Вовчі землі» атмосферою дуже схожі на Карпати.
Для «Вовчих земель» було використано кілька сотень референсів, не рахуючи тих, які авторка малювала або фотографувала сама. Персонажі з’являлися, намальовані олівцем на папері і фарбами на полотні. Малювалися мапи. Довелося поринути в кельтську та скандинавську міфологію. Але найприємнішим було досліджувати власну, українську, культуру.
Росла авторка на «Володарі Перснів» Джона Толкіна та «Відьмаку» Анджея Сапковського, тож мала уявлення, що таке створений письменником світ і вигадана ним же мова. Але зіткнутися з цим самій виявилося зовсім іншим — настільки ж складним, наскільки і захоплюючим.
Книжка Наталії Заруднюк:
«Вовчі землі. Цикл «По той бік»
Е-книжка: